Історія
Коротка історія Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки
Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка» – одна з найстаріших технічних бібліотек України. Її історія розпочалася у 1844 році одночасно з заснуванням Технічної академії у Львові, що діяла в будівлі на розі сучасних вулиць Театральної та Вірменської.
Під час революційних подій 1848 року приміщення академії було частково знищене пожежею внаслідок артилерійського обстрілу середмістя. Бібліотечний фонд, який налічував близько 2 000 томів, згорів. Відновлення книгозбірні стало можливим завдяки пожертвам професорів, приватних осіб і наукових установ.
Важливу роль у впорядкуванні бібліотеки на початку 1870-х років відіграв її перший керівник – професор геодезії Домінік Зброжек. Близько 30 років скриптором бібліотеки працював Антоній Якубовський, який займався систематизацією фондів і створенням карткового каталогу. У цей період книгозбірня набула статусу публічної бібліотеки: у читальному залі могли працювати не лише професори й студенти, а й усі, хто цікавився розвитком технічних наук.
У 1877 році в новозбудованому головному корпусі Вищої технічної школи у Львові (нині – вул. Степана Бандери) для бібліотеки було відведено чотири приміщення. Унікальний інтер’єр читальної зали створено за проєктом архітектора Юліана Захаревича та скульптора Леонардо Марконі. Двоярусну дерев’яну книжкову шафу виготовлено львівською фірмою «Брати Вчеляки» і змонтовано майстром Тадеушем Сокульським.
Упродовж другої половини ХІХ століття розвитку бібліотеки сприяли її куратори з числа професорів Вищої технічної школи, зокрема Юліан Медведський, Владислав Зайончковський, Юзеф Рихтер, Богдан Мариняк, Ян Франке.
На початку ХХ ст. фонд і кількість читачів продовжували зростати. У 1929–1934 роках за ініціативи професора Львівської політехніки, прем’єр-міністра Польщі Казімежа Бартеля споруджено окрему будівлю бібліотеки з книгосховищем місткістю 500 тис. томів (нині – вул. Професорська). Конкурсний проєкт було доопрацьовано професором архітектури Тадеушем Обмінським.
У міжвоєнний період під керівництвом директора бібліотеки Тита Ляскевича завершено видання друкованих каталогів книжкового і журнального фондів, розпочате ще 1894 року. В цей час серед працівників бібліотеки з’явилася перша жінка — Ядвіга Гродецька.
У 1939–1941 роках, зі зміною політичного устрою та мови викладання у Львівському політехнічному інституті, фонди бібліотеки поповнювалися непрофільними навчальними виданнями та суспільно-політичною літературою. У 1942–1944 роках, під час німецької окупації, приміщення бібліотеки використовувалися для проведення занять на Державних технічних фахових курсах. Влітку 1944 року будівля потребувала ремонту внаслідок часткових руйнувань.
Найбільших втрат книжкові зібрання зазнали внаслідок ідеологічних чисток 1947–1948 та 1951–1952 років.
У 1950–1970-х роках відбувалося активне поповнення фондів навчальною та науковою літературою, переважно російською мовою. Порівняно з довоєнним періодом фонд зріс у 15 разів. Розвивався міжнародний книгообмін, зростала кількість користувачів і показники книговидачі, впроваджувалися нові форми обслуговування. Це зумовило розширення штату та проєктування нового приміщення.
У 1971 році введено в експлуатацію новий корпус бібліотеки з семиярусним книгосховищем місткістю 1 млн томів за проєктом викладача архітектурного факультету Павла Мар’єва.
У 1980-х роках проведено реорганізацію системи карткових каталогів, внесено зміни в організаційну структуру бібліотеки, створено нові відділи. У 1988 році набуто офіційний статус бібліотеки вищої категорії.
У 1990-х роках розпочався новий етап розвитку: впроваджено українську мову в довідково-бібліографічний апарат, здійснювалося цілеспрямоване поповнення фондів україномовними виданнями, розпочато комп’ютеризацію бібліотеки.
Станом на 2006 рік фонд налічував понад 1 млн 800 тис. документів. Розпочато активний процес інформатизації: створено відділ інформаційних технологій, впроваджено АБІС «УФД-Бібліотека», розширено мережу автоматизованих робочих місць, забезпечено доступ до електронного каталогу та науково-інформаційних інтернет-ресурсів, сформовано фонд електронних документів – Електронний науковий архів.
У 2020 році впроваджено нову АБІС «Koha» та розпочато каталогізацію документів у міжнародному форматі опису та обміну даними UNIMARC. У 2023 році створено віртуальний читальний зал «LibraryGO», що надає авторизований доступ до повнотекстових підручників, посібників, монографій, тощо.
Сьогодні Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки поєднує понад півтора століття традицій з сучасними інформаційними технологіями, залишаючись важливим центром освіти, науки та культури.